Заяви Трампа про Україну, НАТО, Путіна, Гренландію та Канаду: чому це важливо

Велика прес-конференція новообраного президента США Дональда Трампа, яку він дав 7 січня, викликала неабиякий ажіотаж. Журналісти вже не перший день сперечаються, чи говорив він про припинення війни в Україні за півроку, та коли насправді він збирається зустрітися з російським диктатором Путіним.

В цілому ж Україні та війні було приділено небагато часу, проте декілька важливих тез було сказано, зокрема про перспективу (чи точніше про її відсутність) членства нашої країни в НАТО, причини нападу Росії (звісно, в усьому винен Байден) та майбутню підтримку. Проте найгучніші заяви стосувалися намірів Трампа приєднати до США Канаду та Гренландію, повернути контроль над Панамським каналом та перейменувати Мексиканську затоку на Американську.

Політичний експерт Костянтин Матвієнко в інтерв'ю "ОстроВ" розказав про свої враження від пресконференції Дональда Трампа та чому для новообраного президента США питання завершення війни в Україні може стати другорядним.

- Які у Вас враження після останнього інтерв'ю Дональда Трампа, яке він дав 7 січня?

- Трамп чудово мислить, добре обізнаний з цифрами, чудово пам'ятає імена, тобто він у хорошій когнітивній формі. Це очевидно і за темпом мови, і за загальною енергетикою цієї пресконференції. Він налаштований на енергійну роботу президента.

- Що можна сказати про його заяви, які стосувалися України?

- У мене склалося враження, що у Трампа немає плану щодо України. Пам'ятаєте, як Зеленський вважав, що можна легко закінчить війну, «подивитись в очі», «просто перестать стрелять» і таке інше, що він говорив під час президентської кампанії? Зараз Трамп розуміє, що Путін затявся, і у нього немає жодного шляху, як припинити цю війну. Я думаю, що з цим пов'язано відтермінування візиту спецпредставника Кіта Келлога. Вони не знають, що пропонувати України та РФ. Тому сподіватися на те, що Трамп прийде та порядок наведе, не доводиться, все буде вирішуватися на полі бою.

- Як можна розцінити заяви Трампа про Україну та НАТО?

- У цій позиції немає нічого нового. Він і в першій каденції так само говорив, що вступ України до НАТО не на часі. Для мене це абсолютно не дивина. Тобто, звичайно, він прямо цього говорити, може, і не буде. Для цього у них є Угорщина, яка виступить проти і все. Для мене очевидно, що якщо РФ не розвалиться протягом каденції Трампа, поки вона залишатиметься такою, якою вона є, Україну в НАТО ніхто не пустить. Будуть шукати різні приводи, будуть виступати опоненти з різних країн, але України в НАТО не буде.

- Тобто справа не тільки в Трампі?

- Все одно головне питання буде в Сполучених Штатах та як вони представлять свою позицію. Вони найбільше витрачають на НАТО, мають найбільшу армію, тому позиція США є вирішальною для вступу України. Якщо Байден і демократи загалом намагалися якось цю позицію робити більш дипломатично, то тут вона абсолютно чітка, і нова адміністрація не збирається витрачати час на якісь дипломатичні викрутаси. Я думаю, за закритими дверима нам прямо скажуть, що вступ в НАТО неможливий, а на публіці будуть шукати різні приводи.

- Це питання може стати предметом для переговорів з Росією?

- Росія однозначно проти НАТО. Легенда цієї війни полягає в тому, щоб Україна не вступила в НАТО. Переговори з РФ, де на порядку денному одним з питань буде стояти членство України в НАТО, неможливі. Російська сторона просто не візьме в них участь.

- Публічна заява Трампа про неможливість вступу України в НАТО може стати для Путіна "солодкою пілюлею"?

- Ні, єдина "солодка пілюля" для Путіна — щоб Україна взагалі не існувала, щоб вона була повністю поглинута Росією. Оце єдина для нього прийнятна пропозиція. Все інше, що зберігає українську державність та суб'єктність, його не влаштовує. Путін може відтермінувати це питання, скільки захоче, але точно не збирається погоджуватися з тим, щоб Україна мала якусь перспективу розвитку своєї державності. Це ідея-фікс, це абсолютно очевидно і по їхній пропаганді, і по заявах "перших осіб".

- Трамп продовжує говорити, що хоче якомога швидше закінчити війну, його спецпредставник Кіт Келлог сказав, що хоче досягти домовленості про мир в Україні за 100 днів. На Вашу думку, чого насправді можна чекати?

- Для Сполучених Штатів Україна та Росія — це абсолютно периферійна тема. Їх цікавить, якою мірою Росія підсилює чи не підсилює Китай. От чого дійсно варто очікувати, то це боротьби з Китаєм по всьому світовому фронту.

- Ви з цим пов'язуєте заяви Трампа про намір приєднати до США Гренландію та Канаду?

- Так. Претензії Трампа на Гренландію, Панамський канал та Канаду - це все є намаганням посилити Сполучені Штати в різних аспектах. Трамп прямо сказав, що Панамський канал контролюється Китаєм. Там, до речі, дуже цікавий момент: Панамський канал — це найбільша споруда, яка коли-небудь була зведена за бюджет США, станом на 1914 рік вона коштувала 600 мільйонів доларів (на сьогоднішній день це близько 20 мільярдів доларів). Китай контролює Панамський канал, і Трамп вважає, що Панама продалася Китаю, тому він хоче повернути Панамський канал під контроль Сполучених Штатів. До речі, не обов'язково шляхом анексії території Панами.

Гренландія - це передусім питання безпеки. І я дивуюся що в нашому інформаційному просторі на це не звертають увагу. Трампа цікавить Гренландія передусім як територія, яка забезпечить американські бази, над якою зможуть збиватися російські чи китайські ракети, які можуть загрожувати Сполученим Штатам.

Канада фактично має маленьку армію, США є донором безпеки для цієї країни, але Трампа це зараз не влаштовує. Тому він хоче, щоб Канада або платила більше за свою безпеку, або стала 51-м штатом США. Треба також пам'ятати, що є конкуренція на внутрішньому ринку з канадськими товарами. 20% автомобілів, які купуються в США, виробляються в Канаді, так само молочна продукція, лісові матеріали тощо. Трамп хоче це все завернути на Америку, у них все це є, і він не хоче просто дотувати Канаду.

Мексика — це питання знову-таки впливу Китаю, плюс це мігранти, наркотрафік, який також значною мірою контролюється бандами, тому він значною мірю закривається на цій проблематиці.

З огляду на все це, можна сказати, що для Трампа Україна є периферійною, як і Росія. Він поставив за мету за рахунок здешевлення енергетики зробити конкурентоздатними американські товари. Щоб вони були "Made in USA", а не "Made in China". Оце його головна мета. Трамп закривається на внутрішньому полі проблем, а зовнішні питання він буде вирішувати тільки в тій мірі, яка стосується безпеки Штатів і їхніх економічних інтересів.

Мені дуже сподобалося, як він на прес-конференції оголосив про масштабний інвестиційний проект та представив мільярдера з ОАЕ Хуссейна Саджвані, який має намір вкласти щонайменше 20 мільярдів доларів у будівництво нових дата-центрів на території США. Трамп говорить про те, що в структурі споживання електроенергії величезну роль гратиме штучний інтелект. Ми знаємо, що вже зараз десь 10% світового споживання електроенергії пов'язане зі штучним інтелектом, і ця цифра буде зростати. Тому йому потрібна енергетика. Відповідно, Трамп фактично ліквідує американський арктичний заповідник, він там планує видобувати нафту та газ. Гренландія в цьому плані теж становить інтерес, бо там теоретично є великі поклади корисних копалин. Ми в цій системі координат, як ви розумієте, в глибокій периферії.

- Звучить дуже песимістично…

- Мені здається, що це звучить об'єктивно. Ми втратили дуже багато часу з демократами. Сполучені Штати за каденції Байдена не встигають надати нам всю допомогу, за яку проголосував Конгрес, там десь до 3 мільярдів доларів залишаються невикористаними. Подивимось, як Трамп буде розпоряджатися цими грошима.

Для Трампа Путін  - це вже не питання номер один. Свої перши президентські вибори він виграв ледь-ледь, а зараз він переміг в усіх штатах, що коливаються, набрав найбільшу підтримку як у відсотках, так і в абсолютних голосах. Тобто він абсолютно впевнений у собі. Він цю впевненість буде реалізувати, і на на цьому полі Україна і Росія точно не є головними питаннями.

- Але під час передвиборчої кампанії Трамп акцентував увагу на тому, що він домовиться з Путіним і Зеленським, встановить мир тощо. Тобто від нього все одно це будуть чекати і питати.

- Дедалі менше. Трамп орієнтований, перш за все, на громадську думку американського виборця, і в Штатах після обрання Трампа всі біржові індекси різко пішли вгору, а позитивні очікування від економіки суб'єктів малого і середнього бізнесу просто карколомні.

Війна Росії з Україною була, до речі, темою демократів. Вони це більше підтримували. А коли республіканці отримали всю владу в Сполучених Штатах, ця тема не буде першою. Навіть не знаю, які види бізнесу можуть говорити Трампу, щоб він звернув увагу на те, що в Україні л'ється кров. Він все чудово розуміє. Трамп рефлексує, говорить про сотні тисяч загиблих з обох боків. Він говорить про те, що дуже шкода, що ця земля, придатна для сільського господарства, страждає, що вона замінована, що вона зараз не виробляє продовольство. Він про це говорить, все це розуміє, але в його картині світу йому потрібно перейменувати Мексиканську затоку в Американську. Він абсолютно інакше дивиться на ці речі.

- Чи можна очікувати, що США при Трампі кинуть Україну на призволяще?

- Така небезпека може існувати. При Трампі Сполучені Штати будуть егоїстами щодо всього, крім Близького Сходу. Зверніть увагу на дуже цікавий момент - візит Кіта Келлога в Європу та в Україну відклали, а в той же час Трамп на пресконференції представив свого переговірника по заручниках, яких взяли в Ізраїлі. І це спеціальний переговірник, який вже досяг певних результатів. Трамп на прес-конференції дав йому слово, і цим він займається предметно. Там є кілька американських громадян, там є ізраїльтяни. Оце для нього тема дуже близька.

А тема України для Трампа не є близькою, тим паче, коли є загроза невдачі.  Трамп може за це взятися, бо вже пообіцяв, але провалитися. Тим більше Путін дає для цього підстави. Тому Трамп може уникати цієї теми навіть підсвідомо.

- Скасування візиту Кіта Келлога в Україну свідчить про те, що немає про що розмовляти?

- Так, немає предмету для розмови. Вони зрозуміли, що Путін не піде ні на які компроміси. Зеленський в інтерв'ю Фрідману теж абсолютно чітко назвав Путіна останніми словами, тобто прямі переговори Путін-Зеленський після цих слів неможливі, як і через указ українського президента 2022 року. Відповідно, посадити сторони за стіл перемовин, неможливо. Келлогу після Зеленського треба було їхати в Москву. А з чим він поїде, коли Зеленський на всі пропозиції відповідає "ні". І я в цьому плані жодним чином не опоную Зеленському, тому що на всі ті вимоги, які зараз висуває нам Росія, повинна бути єдина відповідь — "ні". Інакше це просто дасть РФ передихнути, щоб згуртуватися та знову напасти на Україну, і це може відбутися в зовсім іншому світі (загроза нових пандемій, турбулентність в Китаї, ситуація в ЄС тощо). Тому Україна не є першою в порядку денному, це я дуже м'яко висловлююсь.

- Кіт Келлог міг би вислухати позиції Зеленського та Путіна, але він саме відмінив візит.

- Він його відмінив тому, що Зеленський вже все сказав, що міг сказати. Зокрема, американському подкастеру Фрідману. Що він ще може сказати такого, що ще не говорилося? Припустимо, Келлог приїхав, вислухав Зеленського, далі йому треба їхати до Москви, але з чим? Путін його може просто не прийняти, тоді це буде фіаско для американської сторони. Тому краще вже зовсім відкласти візит по формальній причині та уникнути цього фіаско. Наприклад, переговірник по ізраїльським заручникам, не маючи офіційних повноважень, уже повним ходом працює і звітує про свою роботу публічно. А Келлог не їде, бо немає предмету для розмови.

- У 2025 році може розпочатися переговорний процес про завершення війни?

- Нас вже багато разів вводили в оману з приводу переговорів та завершення війни. Я думаю, що прямі переговори між Україною та РФ точно не розпочнуться цього року. Переговори через посередників і не припинялися, бо є тема обміну полоненими. І ми бачили, що процес дуже повільний та драматичний, але він так чи інакше має місце. Тобто ці речі є, і ці контакти відбуваються через Катар та інших посередників. Але ці перемовини не стосуються припинення війни.

А от предметні переговори про умови припинення війни розпочатися в принципі швидко не можуть, тим більше цього року. Звичайно, все може бути, ми не знаємо, що буде відбуватися в Росії та  Україні, одна чи інша сторона може опинитися в безвиході. Цього теж не можна виключати. От уявіть собі, що станеться, якщо раптом бюджет України перестануть поповнювати платники податків Сполучених Штатів і Європейського Союзу. Значною мірою функціонування нашої інфраструктури, державних інституцій, соціальних установ фінансується за рахунок європейського та американського тилу. Але це врешті-решт може набриднути і платникам податків ЄС, і США, і що ми тоді будемо робити? Тому нам треба максимально сприяти продовженню військової та фінансової допомоги від Сполучених Штатів та Європейського Союзу. Зброя та гроші— ці ресурси є для нас визначальними, і якщо ми їх позбудемося, то тоді України не буде.